Національний музей Тараса Шевченка – це нове бачення, новий світ, у якому Т. Шевченко не постать з книжки, у якої німб над головою, а чоловік, який завзято працював, приділяв увагу витонченим нюансам, це чоловік, який закохувався, страждав, шукав натхнення в усьому, що його оточувало.
І внутрішнє полум’я, що палало в його душі, приваблювало людей його рівня, однодумців. А люди, які були причетні до його арештів і поневірянь, які зраджували його, хоч і залишалися на свободі, але були негідними, ницими й потворними, невольниками на волі. Тарас Григорович же був всеосяжним, глибоким, справедливим, палким, творчим, і де б він не перебував, під арештами та заборонами, він знаходив варіанти, як змінювати світ.
Життя Шевченка – це світло, яке неможливо стримати темрявою й кайданами, бо це не тіло, а дух, який жив, живе й буде жити у серці кожного українця, кожної вільної людини.
